Незабутня моя, «незалежна» моя Україно!
Я люблю і любив кожний подих твій в ріднім краю!
І тому я сьогодні, як вірна і чесна дитина,
Рушив в бій…і загинув за землю свою!
Знаєш, мамо, коли ми були на Майдані,
Перемоги жадали під крики та радісний спів –
Вже тоді наші цілі та мрії спливали в тумані,
Вже тоді, якщо чесно, я зовсім не все розумів…
Далі – більше: пішов, вірний клятві солдата,
Проти тих, хто такий, як і я - поблизу і здаля -
Проти іншого, може, як в кожній родині – та брата!
Чом я винен, чом мушу убити його, «москаля»??
Коли знов над полями боїв мирний вечір приляже –
Бог пробачить мені та помилує душу мою.
Сівши поруч, як лагідний батько, тихенько розкаже,
За кого, чи за що, чи…НАВІЩО я згинув в бою??
Письмо погибшего солдата.
Не забуду тебя, «незалежна» моя Украина!
Я любил и люблю каждый вздох твой в родимом краю!
Потому и сегодня, по долгу и совести сына,
В бой пошел…и погиб в нем за землю свою!
Знаешь, мама, когда-то, еще на Майдане,
Мы к победе стремились под. песен неистовый шквал –
Уж тогда наши цели, мечты расплывались в тумане,
Уж тогда, если честно, не все я совсем понимал…
Дальше – больше: пошел по присяге солдата
Против тех., кто такие, как я - хоть вблизи, хоть вдали -
Против, может, иного, как в каждой семье – но ведь брата!
Почему я убью, называя родных –«москали»??
И когда над полями боев мирный вечер приляжет –
Пусть простит мне Господь и помилует душу мою,
По-отечески, рядышком севши, тихонько расскажет,
За кого, иль за что, иль …ЗАЧЕМ я погиб в том бою??
Помочь сайту
Поздравления
