Помру... Як всі... Колись... А може скоро... Зненацька... Чи прикутий до одра... Прийде Мій Друг... (то, справді Друг - не Ворог)... Накаже коротко: Збирайсь... ПОРА...
І я піду... За чим тут шкодувати... Не маю ні маєтків... Ні скарбів... ТАМ ждуть мене: татусь, сестричка, мати... Вони сумують... Я їх так любив...
Мені теж сумно... Тут... В оселі рідній... Тому, що споконвіку - знов і знов... В ній хазяйнують - усілякі... різні... Пройдисвіти... А я - як ІНШОМОВ...
Шматують Неньку... Ділять, мов хлібину... Кричать без сорому: "Здєсь всьо майо!!!" Навчили навіть ту малу дитину - Базікати, по їхньому: "ху...", "йо..."...
Вже незабаром, вас залишу браття... І вірш цей, мій - як заповіт... Як дар... Шануймося ж бо... А Врагу - прокляття... Не забувайте, що казав Кобзар...
Помочь сайту
Поздравления
