День Перемоги

14 апреля 2013 - Николай Мотков

 

                      День Перемоги

 

Муз. М. Мотков                                                                                      слова М. Мотков

                                                                                                                            

 

    Крізь роки, шляхи військові, пів Європи ви пройшли,

        Подолав фашизм заклятий, до Берліну ви дійшли,                         

           У мартенах сталь кипіла, у серцях палала кров,

          Захистили ви Вітчизну, честь, хвала вам і любов!            

 

                                            Приспів

                        День Перемоги, день Перемоги,

                     В очах сльозинки, радість на вустах,

                         День Перемоги, день Перемоги,

                          Народне свято в селах і містах

                           День Перемоги, день Перемоги,

                         Салюти сяють в травні навесні,

                         День Перемоги, день Перемоги,

                   День Перемоги – свято миру на Землі!

 

 Ста      Сталінград, Москва, Брест, Київ, Курськ, Мінськ, Харків і Донбас,

               Легендарні міста слави, пам’ятаємо ми вас,

         Грім «Катюш» і переправи Дністра, Ладоги, Дніпра,

           Добували в боях славу, звання, зірки, ордена!

 

                   Рядові і генерали - той священної війни,

        Сивина вас красить, личить, сяють ваші ордени,

            Не забудемо ваш подвиг, не забудемо ми вас,

           З святом, любі переможці, ви герої для всіх нас!  

 

            Ветерани, ветерани, наллємо «сто фронтових»,

              І згадаємо ми з вами, всіх загиблих і живих,

       Хай звучить марш Перемоги, пахнуть квіти польові,

             Щоб не знали ми ніколи, той проклятої війни!

              

 

                                                                                    

© Copyright: Николай Мотков, 2013

Регистрационный номер №0130791

от 14 апреля 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0130791 выдан для произведения:

 

                      День Перемоги

 

Муз. М. Мотков                                                                                      слова М. Мотков

                                                                                                                            

 

    Крізь роки, шляхи військові, пів Європи ви пройшли,

        Подолав фашизм заклятий, до Берліну ви дійшли,                         

           У мартенах сталь кипіла, у серцях палала кров,

          Захистили ви Вітчизну, честь, хвала вам і любов!            

 

                                            Приспів

                        День Перемоги, день Перемоги,

                     В очах сльозинки, радість на вустах,

                         День Перемоги, день Перемоги,

                          Народне свято в селах і містах

                           День Перемоги, день Перемоги,

                         Салюти сяють в травні навесні,

                         День Перемоги, день Перемоги,

                   День Перемоги – свято миру на Землі!

 

 Сталінград, Москва, Брест, Київ, Курськ, Мінськ, Харків і Донбас,

               Легендарні міста слави, пам’ятаємо ми вас,

         Грім «Катюш» і переправи Дністра, Ладоги, Дніпра,

           Добували в боях славу, звання, зірки, ордена!

 

                   Рядові і генерали - той священної війни,

        Сивина вас красить, личить, сяють ваші ордени,

            Не забудемо ваш подвиг, не забудемо ми вас,

           З святом, любі переможці, ви герої для всіх нас!  

 

            Ветерани, ветерани, наллємо «сто фронтових»,

              І згадаємо ми з вами, всіх загиблих і живих,

       Хай звучить марш Перемоги, пахнуть квіти польові,

             Щоб не знали ми ніколи, той проклятої війни!

              

 

                                                                                    

Рейтинг: +1 1876 просмотров
Комментарии (1)
Владимир Проскуров # 14 апреля 2013 в 23:40 0
ЗАПИСКИ МЕРТВОГО СОЛДАТА
Мене зітнуло в сорок п’ятім,
Травневих днів я не досяг,
Пішов із дому в році клятім,
Аби не впав радянський стяг.

Мені за тридцять вже не буде,
Мій вік лиш Вічністю живе,
Я обіцяю, рідний люде,
Що мій онук вас позове.

Наллє «наркомівських» у склянку,
За мою душу фронтову,
Тож пом’янете спозаранку,
Бо я лиш в пам’яті живу.

Підуть мої однополчани,
Їх зовсім мало зосталось,
Дожалюють воєнні рани…
Та поки є, можливо, хтось.

В ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ – КАШІ В ЧАНІ
Цим сивочолим роздадуть…
ВОНИ – ПОВИННІ БУТИ ЗНАНІ –
ВІДВОЮВАЛИ Ж ВАМ МАЙБУТЬ!!!

А я хоч там, на тому світі,
Та мислю наче ще живий,
Державою ви не зігріті,
Цей світ для вас якийсь кривий.

Ну як же так – солдат ізгоєм?!
Це ж наш ГЕРОЙСЬКИЙ ФРОНТОВИК!
Він брав міста і села з боєм,
Від куль ховатися не звик!..

Та що казать? Ганьба та й годі,
Сльоза непрохана зрина,
Одна лиш істина в народі –
Будь проклята ота війна!

Пробачте, ФРОНТОВІ СОЛДАТИ,
Стріляють в спину вам «свої»,
А відсіч ви не в силах дати,
Тож зловживають холуї.

Та ви були і є ГЕРОЇ!
Достойні вищих нагород,
Нема, жаль, правдоньки простої
В немилосердних цих заброд.

Та мужньо стоїте, як треба,
Не продаєте ордени,
Хоча у коштах є потреба –
Відзнаки не на те дани.

Цю ГОРДІСТЬ вашу – не відняти,
Та відбирають силоміць…
Тож захисти, Вітчизно-мати!
Продемонструй злостивцям міць!..

Мені, здається, пощастило –
Раніше вбитий наповал,
Передовою йшов – не тилом,
Під смертоносний втрапив вал.

Даруй, старенький побратиме,
Що так сутужно виживать,
Якщо і далі все так йтиме –
Погубить вас чиновна рать…

Пропала грань – її украли,
Легше в нас мертвим чи живим?
Зазнались наші чинодрали,
Немає спасу фронтовим…

Обідно гнить в сирій землиці,
Я що – за цих вельмож поліг?!
Аби знущались людці ниці,
Вас не пускали й на поріг?!

Мій орден Слави – розтоптали,
Десь за валюту продали,
То не цинічні це вандали?!
Вони з якої кагали?!

Сухар ділили ми в окопі
І самокрутку на кількох…
Щоб їм офшори дать в Європі,
А кожен з вас щоб жив як лох?!

Як гірко бачить ветерана,
Що Перемогу всім приніс!
А ви йому – кусок банана?
Тицьнули дулею під ніс?!

Перемогли ви ПЕРЕМОЖЦІВ?
Державні діють так мужі?
Фронтовиків втопили б в ложці?
То вони ж – НАШІ, не чужі!

І згадувать мене не треба,
Мені відміряла все смерть,
На вас я дивлюся із Неба
І сумом сповнююся вщерть.

Бо бачу хамську насолоду,
Де мерседеси і порше…
Вам добре в будь-яку погоду,
А хочете покраще ще.

Вошей солдатських ви не знали,
Смертельних не було атак…
Вам ближчі ресторанні зали,
Розкошувати на дурняк…

Повинен зараз тут додати,
Що кожен з нас не знав тоді,
Що ці вандальні супостати
В житейській кинуть вас біді.

Украли ВАШУ ПЕРЕМОГУ,
Гіркі дістались ВАМ плоди,
В останню вирушай дорогу?
У безвість тихо й мовчки йди?!

Присвячую живим і мертвим
Свої віршовані рядки,
Як фронт пройшли – то все ми стерпим,
Свого доб’ємося таки!

Я – не вразливий, бо убитий,
Мені тут кривдно за живих,
Хто із життям іще не квити,
Безжально б’ють кого під дих…

На цвинтар викинуть ГЕРОЇВ,
Спровадять воїнство туди,
Віку ніхто ж ще не потроїв,
Залишаться лише сліди.

Смертю хоробрих впав на фронті,
Не здавсь на милість ворогам!
На Європейськім горизонті
Братські могили тут і там…

Без почестей нас поховали,
Війна закінчилась давно,
Та не для того, щоб вандали
Скидали нас на саме дно.

Настане час, як кажуть в пісні,
Піде останній фронтовик,
Тож каяття будуть запізні,
Без хитромудрих заковик.

Я в битві кулею прошитий,
Видно, така моя судьба,
А ВЕТЕРАН ТОБОЮ вбитий,
Не ясно нині це хіба?!

Поршем розчавлений й офшором,
І дерошкурним ПДВ,
Так обдирати вам не сором?!
Ви ж губите усе живе!

Хай ветеран йде старцювати,
А вам пошикувать аби?!
Не скажеш, що «серця із вати»,
Бо вам ніщо діди й баби…

Та ті, що вижили фашисти,
Вкрай подивовані не раз,
Як приїжджають, як туристи, –
До них нема таких образ!

Солдату в світі – шана й дяка,
А в нас, чомусь, все навпаки –
Його стусає погань всяка,
Знущаються якісь ділки…

І лжеісторики кусючі
Навиворіт війну «шкребуть»,
Рвуть правду сущу на «онучі»
І перекручують всю суть…

Поліг в Берліні я за сина,
На смерть начхать було свою,
Вона на фронті – не єдина,
Лягали сотнями в бою…

В країні ТИ піднявсь могутній,
СОЛДАТ І ПАМ’ЯТЬ розміняв
На бакс чужинський всемогутній,
Честь ветеранську розім’яв…

Мене – СОЛДАТА ПЕРЕМОГИ,
На муки вічні ТИ прирік,
«СС-ХОЛУЯМ» кинув в ноги,
Аби лиш гіршало щорік…

Та дідько з ним, дай перебути
Тим, що судилося ще жить,
У Потойбіччі нема скрути –
Живим же тяжко у цю мить!

І ПЕРЕМОГА, І СВОБОДА –
Ці поняття для нас – СВЯТІ,
Найвище щастя й нагорода
У ветеранському житті!

Не чіпай честь фронтовика!
Історія це не прощає,
ПОБАЧИШ – вирветься ріка!
Бо гніву море вже безкрає.

Хоча мені, знаю, не жити,
Давно впокоєний лежу,
Та мене двічі – не убити,
Більш не відправить за межу…

До смерті снитися вам буду,
Не думайте мене жаліть,
Не РАЙ, А ПЕКЛО ВАМ ЗДОБУДУ,
Щоб не уникли лихоліть…

Жалість принижує солдата,
Не можу бачити без сліз,
Що доля ВОЇНА – заклята,
Бо БЮРОКРАТ у неї вліз.

Вони, зі скромності своєї,
У вас не просять зайвини,
Хоч трішки їм послабте шлеї,
Зі стану виведіть війни.

ІСТОРІЮ КРОМСАТЬ НЕГОЖЕ,
Дайте спокійно їм дожить,
Є ПРОВИДІННЯ, кажуть, Боже,
Щоб Неба бачити блакить.

Що їм дала ТВОЯ «свобода»?
До зубожіння довела.
Валютно-ринкова «погода»
Різко погіршила діла.

Хочте спровадити в могилу,
До мене швидше «підселить»?!
Комфортно вам живеться й мило,
Душа за них в вас не болить?!

Щороку в переможне свято
Фатально згадуєте нас,
Обіцянок у вас – багато,
Дать забуваєте весь час!

Як опустили народ мій!
За вас пішов я бить фашиста,
Святе марать ніхто не смій!
Всміхнеться доля промениста…

ВИ ворога в мій дім впустили,
Обдерли ветеранів геть,
За гречку йдете до могили?
Вже животієте ледь-ледь…

Жирують в нас політикани –
Хіба я впав в бою за це?!
Скидайте рабські вже аркани!
Столиця квітне хай, сільце…

Я ні за чим і не жалію,
Хоча нас влада й продала,
П’єте якусь там «бакалію»,
На свято сир є, камбала…

Плече плечем слід підпирати,
А вам до цього не звикать,
Мажорні кинуть вас «пірати»,
Від них яка вам благодать?!

В останній бій ще раз підемо,
Хоч ветеранський стрій зрідів,
І ЧЕСТЬ, І СЛАВУ повернемо
Батьків геройських і дідів…

Нащадкам вірю я достойним,
Яких тиранам не зламать,
Дадуть лад ранам невигойним,
Жила щоб ветеранська рать!

Очистять землю нашу рідну,
Тоді впокоюсь назавжди,
Як ПАМ’ЯТЬ БУДУ МАТИ ГІДНУ,
А зараз що – лежи і жди!

ЦЕ ВАМ, НАЩАДКИ, НЕ БРАВАДА –
ЗАПИСКИ МЕРТВОГО СОЛДАТА.


СПАСИБО!!!

 

Популярные стихи за месяц
138
129
118
104
102
83
78
77
76
75
75
Только Ты! 17 сентября 2017 (Анна Гирик)
74
69
68
67
65
65
64
63
62
60
МУЗА 27 августа 2017 (Константин Батурин)
59
59
58
56
53
53
51
48
35