Прибульці. / Пташині казки /.- 6.

10 сентября 2013 - Ариаднынити
              

 
 
 
     / Пташині казки /.- 6.
**************************
Ось, третій вечір надійшов.
Тетянці вже не до розмов.
Хоча і слухав: що говорять.
На березі, прямо, біля моря,
татусь в багатті дрова палить,
а мамця юшку, з риби варить.
Тож, на вечерю всі чекають,
поміж собою розмовляють.
До берега, щось дуже близько
дельфіни пропливають. Низько,
над морем, зграйками, хмаринки
пливуть у небі. Ось дитинка
підходить ближче до води.
"Татусь та мамця, йдіть сюди!
Дивіться: що це за яєчко?
А в ньому, наче, б'є сердечко
велике, наче м'яч з футболу!"
Ледь підняла, та знов - до долу.
До вогнища підносить тато
яєчко дивне. Поруч - мати
здивована: "Це ж звідкіля?
В яєчку є якесь маля?"
Яйце обмотує в ряднинку.
та мостить, наче ту дитинку,
у кошик - "постіль", зі травою.
Міркують: що це, між собою.
Матуся: "Мабуть, страусине
яйце. Взялося звідки? Й синє."
"В житті такого ще не бачив!"-
Промовив татко Танці. -"Наче,
вагою кілограмів вісім.
Тож, потім ми його і звісим...."
Готова юшка, риба - теж.
"Вечеряти будемо?"- "Авжеж!"
А потім Танцю вклали спати.
Батькам зарано спать лягати.
Тож, біля вогнища сидять,
поміж собою гомонять.
Потріскують в багатті дрова.
У моря з берегом - розмова. -
Катають хвилі камінці.
Бажають влучити у ціль.
Штовхає хвилі вітерець:
так, камінець - на камінець.
Тетянка ще не спить - дрімає,
на Птаха дивного чекає.
Аж, раптом, миттю все затихло.
А потім, буря, враз. Ой, лихо!
І блискавка, і грім та злива;
і море піниться бурхливе.
Тож, піна камінці лоскоче;
а хвилі їх постійно точуть.
І небо - навпіл, блискавично.
Та грім гримить потужно, зично.
Так, довго слухала / чи мало / -
повільно Танця засинала.
                    2.
Вночі їй дивний сон наснився. -
З яєчка ящур - птах з'явився.
На ньому - панцир, мов, броня -
таке незвичне "пташеня".
Воно - не птах, хоча є крила;
та має дивовижне тіло. -
Як ящур, тільки завеликий,
але ручний якийсь, не дикий.
Є немаленька голова.
Зелені ока має два.
І погляд: добрий та розумний.
Але,здавався він сумний.
Чотири лапи величезні.
А з носа - дим: то є, то щезне.
І з рота довгого, палає
вогонь, коли той видихає.
Але ж нічого не горить.
На задніх лапах звір сидить;
передні - менші, набагато.
Присів той звір відпочивати.
Хвостом спирається великим.
По всій спині - шипи, мов пики,
у різні сторони стирчать,
сталевим лезом, мов, блищать.
А шкіра - синьої перлини;
є плямів фіолет - на спині.
У лапах держить звір яєчко,
з якого, чутно, б'є сердечко.
На голові - корона, ніби,
а понад нею, наче, німби:
і жовті, сині, пурпурові....
На пальцях - кігті мармурові.
А поряд - Велетень стоїть,
із дивним звіром гомонить.
Та рота він не розкриває -
думками, наче, розмовляє.
Той Велетень є чоловіком;
та молодий він є, за віком.
Як білий шовк, його волосся,
по спині, хвилями, лилося.
А очі: сині, мигдалеві;
бездонні, чисто - кришталеві,
Любові світлом ясним сяють.
Вуста, прекрасні промовляють
музично, мовою думок. -
Телепатичний то зв'язок.
До нього очі звір підняв.
Яєчко Велетень забрав
у звіра з лап його великих.
Від того чутно зичні крики;
вогонь із пащі, з ніздрів - дим;
та блискавка блищить над ним.
Яєчко Велетень поклав
до ніг Тетянки, й наказав:
"Про це - нікому не кажи!
Візьми яйце, та збережи.
Народиться, до ранку, звір.
Він допоможе змінить Мир! -
Що, де і як - не твоя справа.
Цей Звір, з планети - Йгатава. -
Земнеє людство захистять....- 
Багато їх, та й ще летять.
Та, вже, на Землю прилетіли -
загарбниками, люди - звіри. -
Вони жорстокі, малі й сірі. -
Володарями на Землі
бажають бути ці малі!
Бажають людство полонити,
щоби панами, звісно, жити.
Серед людей - давно вони.
Космічні, з Місяця, човни,
літають до Землі, в ночі.
До часу ти, про це, мовчи.
Отож, Прибульці ті і ті!
Та різне мають, на меті. -
Вогненний Звір - він  - помічник." -
Промовив Велетень, та зник.
Проснулася посеред ночі
Тетянка, відкриває очі....
На скелі, поряд, Птах сидить,
та щось бубнить та буркотить.
Ще, далі, слухала казки
пташині, Танця, залюбки.
А, з першим променем, у ранці,
татусь звертається до Танці:
"Проспали ми таку Подію!
Нічого,відтепер, не вдієм! -
Покинула яйце малеча.
Народження проспали й втечу
цієї дивної істоти:
чи птаха, звіра?" - "Татку, що ти?!
З яєчка вилупився Звір!
Прибув до нас спасти наш  Мир! -
Війна, Прибульців, скоро буде.
Прибульці гинетимуть й люди!"
"Про що говориш, люба доню?!
Розкрий, до Сонця, дві долоні. -
Цілющі Промені приймай,
і часу, марно, ти не грай. -
Тож, море, вже, на нас чекає.
Дивись, маленька, Птах літає
так низько - близько до води.
Неначе, Птах летить сюди?!.."
Надалі, дівчинка пірнала;
потроху, сон свій забувала....
*******   / 05.08.2013 р. /

© Copyright: Ариаднынити, 2013

Регистрационный номер №0157910

от 10 сентября 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0157910 выдан для произведения:               

 
 
 
     / Пташині казки /.- 6.
**************************
Ось, третій вечір надійшов.
Тетянці вже не до розмов.
Хоча і слухав: що говорять.
На березі, прямо, біля моря,
татусь в багатті дрова палить,
а мамця юшку, з риби варить.
Тож, на вечерю всі чекають,
поміж собою розмовляють.
До берега, щось дуже близько
дельфіни пропливають. Низько,
над морем, зграйками, хмаринки
пливуть у небі. Ось дитинка
підходить ближче до води.
"Татусь та мамця, йдіть сюди!
Дивіться: що це за яєчко?
А в ньому, наче, б'є сердечко
велике, наче м'яч з футболу!"
Ледь підняла, та знов - до долу.
До вогнища підносить тато
яєчко дивне. Поруч - мати
здивована: "Це ж звідкіля?
В яєчку є якесь маля?"
Яйце обмотує в ряднинку.
та мостить, наче ту дитинку,
у кошик - "постіль", зі травою.
Міркують: що це, між собою.
Матуся: "Мабуть, страусине
яйце. Взялося звідки? Й синє."
"В житті такого ще не бачив!"-
Промовив татко Танці. -"Наче,
вагою кілограмів вісім.
Тож, потім ми його і звісим...."
Готова юшка, риба - теж.
"Вечеряти будемо?"- "Авжеж!"
А потім Танцю вклали спати.
Батькам зарано спать лягати.
Тож, біля вогнища сидять,
поміж собою гомонять.
Потріскують в багатті дрова.
У моря з берегом - розмова. -
Катають хвилі камінці.
Бажають влучити у ціль.
Штовхає хвилі вітерець:
так, камінець - на камінець.
Тетянка ще не спить - дрімає,
на Птаха дивного чекає.
Аж, раптом, миттю все затихло.
А потім, буря, враз. Ой, лихо!
І блискавка, і грім та злива;
і море піниться бурхливе.
Тож, піна камінці лоскоче;
а хвилі їх постійно точуть.
І небо - навпіл, блискавично.
Та грім гримить потужно, зично.
Так, довго слухала / чи мало / -
повільно Танця засинала.
                    2.
Вночі їй дивний сон наснився. -
З яєчка ящур - птах з'явився.
На ньому - панцир, мов, броня -
таке незвичне "пташеня".
Воно - не птах, хоча є крила;
та має дивовижне тіло. -
Як ящур, тільки завеликий,
але ручний якийсь, не дикий.
Є немаленька голова.
Зелені ока має два.
І погляд: добрий та розумний.
Але,здавався він сумний.
Чотири лапи величезні.
А з носа - дим: то є, то щезне.
І з рота довгого, палає
вогонь, коли той видихає.
Але ж нічого не горить.
На задніх лапах звір сидить;
передні - менші, набагато.
Присів той звір відпочивати.
Хвостом спирається великим.
По всій спині - шипи, мов пики,
у різні сторони стирчать,
сталевим лезом, мов, блищать.
А шкіра - синьої перлини;
є плямів фіолет - на спині.
У лапах держить звір яєчко,
з якого, чутно, б'є сердечко.
На голові - корона, ніби,
а понад нею, наче, німби:
і жовті, сині, пурпурові....
На пальцях - кігті мармурові.
А поряд - Велетень стоїть,
із дивним звіром гомонить.
Та рота він не розкриває -
думками, наче, розмовляє.
Той Велетень є чоловіком;
та молодий він є, за віком.
Як білий шовк, його волосся,
по спині, хвилями, лилося.
А очі: сині, мигдалеві;
бездонні, чисто - кришталеві,
Любові світлом ясним сяють.
Вуста, прекрасні промовляють
музично, мовою думок. -
Телепатичний то зв'язок.
До нього очі звір підняв.
Яєчко Велетень забрав
у звіра з лап його великих.
Від того чутно зичні крики;
вогонь із пащі, з ніздрів - дим;
та блискавка блищить над ним.
Яєчко Велетень поклав
до ніг Тетянки, й наказав:
"Про це - нікому не кажи!
Візьми яйце, та збережи.
Народиться, до ранку, звір.
Він допоможе змінить Мир! -
Що, де і як - не твоя справа.
Цей Звір, з планети - Йгатава. -
Земнеє людство захистять....- 
Багато їх, та й ще летять.
Та, вже, на Землю прилетіли -
загарбниками, люди - звіри. -
Вони жорстокі, малі й сірі. -
Володарями на Землі
бажають бути ці малі!
Бажають людство полонити,
щоби панами, звісно, жити.
Серед людей - давно вони.
Космічні, з Місяця, човни,
літають до Землі, в ночі.
До часу ти, про це, мовчи.
Отож, Прибульці ті і ті!
Та різне мають, на меті. -
Вогненний Звір - він  - помічник." -
Промовив Велетень, та зник.
Проснулася посеред ночі
Тетянка, відкриває очі....
На скелі, поряд, Птах сидить,
та щось бубнить та буркотить.
Ще, далі, слухала казки
пташині, Танця, залюбки.
А, з першим променем, у ранці,
татусь звертається до Танці:
"Проспали ми таку Подію!
Нічого,відтепер, не вдієм! -
Покинула яйце малеча.
Народження проспали й втечу
цієї дивної істоти:
чи птаха, звіра?" - "Татку, що ти?!
З яєчка вилупився Звір!
Прибув до нас спасти наш  Мир! -
Війна, Прибульців, скоро буде.
Прибульці гинетимуть й люди!"
"Про що говориш, люба доню?!
Розкрий, до Сонця, дві долоні. -
Цілющі Промені приймай,
і часу, марно, ти не грай. -
Тож, море, вже, на нас чекає.
Дивись, маленька, Птах літає
так низько - близько до води.
Неначе, Птах летить сюди?!.."
Надалі, дівчинка пірнала;
потроху, сон свій забувала....
*******   / 05.08.2013 р. /

Рейтинг: 0 553 просмотра
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!