ГлавнаяПоэзияПереводы и стихи на других языкахСтихи на других языках → Нащадки Атлантів. / Пташині казки /.-3.

 

Нащадки Атлантів. / Пташині казки /.-3.

6 сентября 2013 - Ариаднынити
 
Нащадки  Атлантів.
/ Пташині  казки /.-3.
*************************
                   1.
Улітку Танця, з мамой, татом
приїхали відпочивати
до моря Чорного, перлини -
куточка нашої крїни.
Яка краса: і ліс, і гори;
а небо: наче, впало в море!
А хвилі, з піною, до ніг,
не залишають свій набіг....
На березі, з самого ранку,
гуляла Танця до сніданку;
у морі плавала, пірнала,
та гарні камінці збирала.
А потім вирушили в гори,
пірнув у лісові простори.
Неперевершена краса -
густі ті вікові ліса!
Гриби збирали, трави, квіти. -
То, це робити треба вміти.
Повітрям дихали цілющім,
зустрілись з дубом невмирущім.
Його у трьох не обійняти!
"Тут відпочиньмо!"- Каже мати.
Розташувались на всю ніч.
Все добре. Та не в тому річ!
Вечеря - краще не буває....
Під дубом Танця спати лягає.
Крізь листя дерева - краса:
мов в діамантах Небеса!
Та Місяць повний оком світить,
до Танці, сріблом, стежку мітить.
Дитина дивиться / не спить / -
до неї срібний Птах летить.
На гілку дерева сідає,
та буркотіти починає. -
                  2.
Тетянці мариться, чи сниться?
"Це є не казка - таємниця!
У цім краю є дивні люди!
Зустріти можна їх не всюди,
не дуже часто та вночі.
/Про таємницю цю мовчи/!
Вони - худенькі та малі;
живуть давно не на землі -
їх Царство - в скелях - під землею.
Жили, колись, в Гіпербореї
та в Атлантиді." - Каже Птах, -
Бо притерпіли, колись, крах.
А кожен, з них, мов Сонце сяє!
Тому, там ночі не буває.
Вони не сплять, лише працюють;
в бібліотеках архівують
всі наукові відкриття,
щоб не пішли у небуття.
В лабораторіях їх вчені
експерименти ставлять. - Генії.
Дельфіни їм допомагають;
прямий зв'язок із ними мають.
Там - під землею сонце сяє.
Народ багато чого знає!
Із надр стартують, аж, до неба,
якщо у тому є потреба.
Птахами люди ті літають -
таку незвичну змогу мають.
Спостерігають із далека
за людством; бачать - небезпека
чекає тих, хто на - Землі.
Тому й літають кораблі;
вони до Місяця літають,
Можливість теж такую мають.
Літають, рідко, дуже низько.
І наближатись дуже близько
не хочуть, до людей земних,
бо радіація, для тих,
то є смертельная загроза!
Знаходяться тому і "поза
тієї зони, що вбиває".
Та людство ще про це не знає.
Тут, дехто каже: "НЛО?! -
Такого бути не могло!"
Не з інших, люди ті, планет!
Вони тут - поруч! Шлють: "Привєт!"
Птах довго-довго буркотів,
Тетянці надихав він снів.
Підслухав й ти цю таємницю?-
Тобі, маленький, також, сниться
Пташина казочка нова.
Такі, у світі, є дива.
*******   / 21.07.2013 г. /
Нінель Свіріна

© Copyright: Ариаднынити, 2013

Регистрационный номер №0156861

от 6 сентября 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0156861 выдан для произведения:
 
Нащадки  Атлантів.
/ Пташині  казки /.-3.
*************************
                   1.
Улітку Танця, з мамой, татом
приїхали відпочивати
до моря Чорного, перлини -
куточка нашої крїни.
Яка краса: і ліс, і гори;
а небо: наче, впало в море!
А хвилі, з піною, до ніг,
не залишають свій набіг....
На березі, з самого ранку,
гуляла Танця до сніданку;
у морі плавала, пірнала,
та гарні камінці збирала.
А потім вирушили в гори,
пірнув у лісові простори.
Неперевершена краса -
густі ті вікові ліса!
Гриби збирали, трави, квіти. -
То, це робити треба вміти.
Повітрям дихали цілющім,
зустрілись з дубом невмирущім.
Його у трьох не обійняти!
"Тут відпочиньмо!"- Каже мати.
Розташувались на всю ніч.
Все добре. Та не в тому річ!
Вечеря - краще не буває....
Під дубом Танця спати лягає.
Крізь листя дерева - краса:
мов в діамантах Небеса!
Та Місяць повний оком світить,
до Танці, сріблом, стежку мітить.
Дитина дивиться / не спить / -
до неї срібний Птах летить.
На гілку дерева сідає,
та буркотіти починає. -
                  2.
Тетянці мариться, чи сниться?
"Це є не казка - таємниця!
У цім краю є дивні люди!
Зустріти можна їх не всюди,
не дуже часто та вночі.
/Про таємницю цю мовчи/!
Вони - худенькі та малі;
живуть давно не на землі -
їх Царство - в скелях - під землею.
Жили, колись, в Гіпербореї
та в Атлантиді." - Каже Птах, -
Бо притерпіли, колись, крах.
А кожен, з них, мов Сонце сяє!
Тому, там ночі не буває.
Вони не сплять, лише працюють;
в бібліотеках архівують
всі наукові відкриття,
щоб не пішли у небуття.
В лабораторіях їх вчені
експерименти ставлять. - Генії.
Дельфіни їм допомагають;
прямий зв'язок із ними мають.
Там - під землею сонце сяє.
Народ багато чого знає!
Із надр стартують, аж, до неба,
якщо у тому є потреба.
Птахами люди ті літають -
таку незвичну змогу мають.
Спостерігають із далека
за людством; бачать - небезпека
чекає тих, хто на - Землі.
Тому й літають кораблі;
вони до Місяця літають,
Можливість теж такую мають.
Літають, рідко, дуже низько.
І наближатись дуже близько
не хочуть, до людей земних,
бо радіація, для тих,
то є смертельная загроза!
Знаходяться тому і "поза
тієї зони, що вбиває".
Та людство ще про це не знає.
Тут, дехто каже: "НЛО?! -
Такого бути не могло!"
Не з інших, люди ті, планет!
Вони тут - поруч! Шлють: "Привєт!"
Птах довго-довго буркотів,
Тетянці надихав він снів.
Підслухав й ти цю таємницю?-
Тобі, маленький, також, сниться
Пташина казочка нова.
Такі, у світі, є дива.
*******   / 21.07.2013 г. /
Нінель Свіріна
Рейтинг: +1 392 просмотра
Комментарии (4)
Ицхак Скородинский # 6 сентября 2013 в 09:51 +1
На украинском - нежно и бережно...
040a6efb898eeececd6a4cf582d6dca6
Ариаднынити # 8 сентября 2013 в 05:15 0
soln Спасибо, Ицхак!
Вдохновения!
Вячеслав Светлов # 7 сентября 2013 в 19:05 +1
Красивая сказка!
Счастья Вам!

С осенним теплом, Вячеслав


soln
Ариаднынити # 8 сентября 2013 в 05:18 0
soln Здравствуй, Вячеслав!
Благодарю тебя!!! Рада за такой теплій отклик!!!
Радости и благоденствия Вам!
С уважением и теплом...
Вдохновения...
smayliki-prazdniki-269