ГлавнаяПоэзияПереводы и стихи на других языкахСтихи на других языках → Космічна подорож до Венери. / Пташині казки /. -5.

Космічна подорож до Венери. / Пташині казки /. -5.

8 сентября 2013 - Ариаднынити


 
 Космічна подорож до Венери.

          / Пташині казки /. -5.
******************************
Минула перша ніч у горах.
А вранці Танця баче: море
безкрайнім дзеркалом блищіть.
Над морем - срібний Птах летить.
А в море небо впало синє.
Симфонія ранкова лине:
виводить соло Птах, на фоні
акордів хвиль морських. Долоні,
до Сонця, Танця простягнула;
неначе, в промені пірнула.
А, після легкого сніданку,
у мандри вирушили зранку
й до вечора. В якійсь печері
вірші читали до вечері....
А під ліванським кедром знову
філософічні йшли розмови:
і про прибульців, Космос, Вічність;
про людство, проявів незвичність;
про містику, легенди тощо...
Та став накрапувати дощик -
його ніхто і не помітив.
Аж, раптом, так запахли квіти,
що поруч, у траві зростали,
нічних метеликів скликали....
В багатті дрова тріскотіли. -
На світ комахи всі летіли:
миттєво, стільки їх згорало;
немов, їх полум'я лизало!
Тетянку зваблює дрімота....
Зівота тягнеться до рота....
Лягла маленька та чекає. -
То, де ж  казковий Птах літає?!
Аж, раптом, небо прояснилось,
на Танцю, з місяцем, дивилось.
Доріжка сріблом заблищала....
До Танці казка завітала.
Маленька Птахові зраділа.
Так, вперше, з ним заговорила:
"Літати я навчитись хочу
з тобою, Птах, цієї ночі!"
Птах трішки, мовчки посидів,
а потім, Танці відповів:
"Тож, потерпіти трошки треба. -
Хай засинають всі. До неба,
з тобою разом підіймусь."
"Літати швидко я навчусь?!" -
Тетянка радісно спитала,
коли повільно засинала.
Не розуміє: спить, чи ні?
Все, мов, реальність - уві сні.
                 2.
Пташина їй розповідає. -
Літати дівчинку навчає:
"Повільно треба підійматись
й за пір'ячко моє триматись.
Покличу тільки: "Повертайся!"-
Лети відразу ж, не вагайся!
Якщо повернешся невчасно,
то світло в серці миттю згасне.-
Зупиниться життя година,
якщо замешкаєшь, дитино.
Тоді не буде вороття -
ти увійдеш до Небуття.
Зарано відлітати в Небо! -
Ще на Землі пожити треба."
"Усе зроблю, як ти промовив!
Даю тобі я - чесне слово!"
"То ж, полетіли - не барись!
На мене, дівчинко, дивись." -
Промовив Птах, та полетів;
та, як завжди, щось буркотів.
Тетянка, з легкістю, злітала.
Політ свій, вперше, починала.
Який незвичний, дивний стан!
Політ реальний - не обман.
Душа зліта, мов, в Небеса!
Неперевершена краса
навколо! Дівчинка радіє:
вона, мов Птах, літати вміє!
Летить над морем - океаном,
мов пташка, дівчинка Тетяна.
На небі - повний Місяць сяє.
Тетянка понад ним літає!
Зірки блищать, мов, діаманти!-
Вони є свідками таланту:
"Літаєш, Танцю, блискавично!" 
"Радію! Відчуття незвичне!"-
Летить, із Птахом розмовляє.
Все ближче до зірок злітає.             
Красою зваблюють зірки!
Нестрашно Танці - навпаки.-
Всю душу радість охопила!
Нарешті, має, наче, крила!
"Які зірки! Яка краса!
От би, ще вище - в Небеса
злетіти до зірок миттєво!
Та відстань немала, суттєва.
                     3.
Венера світить блискавично!
Дістатись би туди фізично."-
Лише в думках "прошепотіла",
та миттю, з Птахом, долетіла. -
Здійснилась мрія Танці знову:
ступила ніжкою основи
поверхні кулі - на Венеру. -
Ось, відкриття нової ери! -
Земна людина долетіла
на побажанні міцних крилах.
Та, раптом, бачє: що за диво:
над нею - дівчина вродлива,
немов хмаринкою, літає;
сріблясто -білий одяг має.
Така собі венеріанка.
Тож, знов дивується Тетянка.
Та тільки-но спитать хотіла,
венеріанка відповіла
миттєво, Танці на питання,
виконуючи побажання:
"Ми - не такі, як земні люди.
Колись, "земні" такими ж будуть:
легкі, пухкенькі, мов, хмаринки.
"Земні" ж, ті ближче до тваринки.
А як на Землю прилетиш,
людей земних оповістиш. 
Коли свідомість ті розвинуть,
тим, на фізичне тіло вплинуть,
воно тонкіше стане, згодом;
на краще змінить свою вроду -
нова людина на Землі.
Тож, не потрібні кораблі
людині будуть, щоб літати.
Та довго ще, на це, чекати!"
"Як тебе звуть?" - Пита Тетянка.
"Айянка - венереніанка." -
Відповідає знов дівчина. -
Хай, не земна, але ж, людина!
Тетянка, згодом, помічає:
Айянка рота відкриває,
та, якось дивно розмовляє -
в Тетянці голос той лунає.
"Чому ти, дівчинко, смутилась?
Ти телепатії навчилась.
Тому, думками розмовляємо.
Знов прилітай - тебе чекаємо!"
"Тож, до побачення, Айянко!"
"Швидкої! Хай щастить, Тетянко!"
Як тільки дівчинка збагнула,
Пташини голос, знов почула:
"Лети  до дому! Там чекають.
Назад - на Землю повертають.
Поквапся! Хвилька залишилась!"
"Але ж, я, трішечки втомилась!"
"Сідай - мені, скоріш, на спинку!
Та відпочинь на ній, дитинка!"
М'яка, тепленька Пташки спинка,
на котрій міцно спить дитинка....
Птах, знову, дивно буркотів.
Малятка, й вам чудових снів!
*******   / 05.08.2013 р. /

       Нінель Свіріна


© Copyright: Ариаднынити, 2013

Регистрационный номер №0157412

от 8 сентября 2013

[Скрыть] Регистрационный номер 0157412 выдан для произведения:

 
 Космічна подорож до Венери.

          / Пташині казки /. -5.
******************************
Минула перша ніч у горах.
А вранці Танця баче: море
безкрайнім дзеркалом блищіть.
Над морем - срібний Птах летить.
А в море небо впало синє.
Симфонія ранкова лине:
виводить соло Птах, на фоні
акордів хвиль морських. Долоні,
до Сонця, Танця простягнула;
неначе, в промені пірнула.
А, після легкого сніданку,
у мандри вирушили зранку
й до вечора. В якійсь печері
вірші читали до вечері....
А під ліванським кедром знову
філософічні йшли розмови:
і про прибульців, Космос, Вічність;
про людство, проявів незвичність;
про містику, легенди тощо...
Та став накрапувати дощик -
його ніхто і не помітив.
Аж, раптом, так запахли квіти,
що поруч, у траві зростали,
нічних метеликів скликали....
В багатті дрова тріскотіли. -
На світ комахи всі летіли:
миттєво, стільки їх згорало;
немов, їх полум'я лизало!
Тетянку зваблює дрімота....
Зівота тягнеться до рота....
Лягла маленька та чекає. -
То, де ж  казковий Птах літає?!
Аж, раптом, небо прояснилось,
на Танцю, з місяцем, дивилось.
Доріжка сріблом заблищала....
До Танці казка завітала.
Маленька Птахові зраділа.
Так, вперше, з ним заговорила:
"Літати я навчитись хочу
з тобою, Птах, цієї ночі!"
Птах трішки, мовчки посидів,
а потім, Танці відповів:
"Тож, потерпіти трошки треба. -
Хай засинають всі. До неба,
з тобою разом підіймусь."
"Літати швидко я навчусь?!" -
Тетянка радісно спитала,
коли повільно засинала.
Не розуміє: спить, чи ні?
Все, мов, реальність - уві сні.
                 2.
Пташина їй розповідає. -
Літати дівчинку навчає:
"Повільно треба підійматись
й за пір'ячко моє триматись.
Покличу тільки: "Повертайся!"-
Лети відразу ж, не вагайся!
Якщо повернешся невчасно,
то світло в серці миттю згасне.-
Зупиниться життя година,
якщо замешкаєшь, дитино.
Тоді не буде вороття -
ти увійдеш до Небуття.
Зарано відлітати в Небо! -
Ще на Землі пожити треба."
"Усе зроблю, як ти промовив!
Даю тобі я - чесне слово!"
"То ж, полетіли - не барись!
На мене, дівчинко, дивись." -
Промовив Птах, та полетів;
та, як завжди, щось буркотів.
Тетянка, з легкістю, злітала.
Політ свій, вперше, починала.
Який незвичний, дивний стан!
Політ реальний - не обман.
Душа зліта, мов, в Небеса!
Неперевершена краса
навколо! Дівчинка радіє:
вона, мов Птах, літати вміє!
Летить над морем - океаном,
мов пташка, дівчинка Тетяна.
На небі - повний Місяць сяє.
Тетянка понад ним літає!
Зірки блищать, мов, діаманти!-
Вони є свідками таланту:
"Літаєш, Танцю, блискавично!" 
"Радію! Відчуття незвичне!"-
Летить, із Птахом розмовляє.
Все ближче до зірок злітає.             
Красою зваблюють зірки!
Нестрашно Танці - навпаки.-
Всю душу радість охопила!
Нарешті, має, наче, крила!
"Які зірки! Яка краса!
От би, ще вище - в Небеса
злетіти до зірок миттєво!
Та відстань немала, суттєва.
                     3.
Венера світить блискавично!
Дістатись би туди фізично."-
Лише в думках "прошепотіла",
та миттю, з Птахом, долетіла. -
Здійснилась мрія Танці знову:
ступила ніжкою основи
поверхні кулі - на Венеру. -
Ось, відкриття нової ери! -
Земна людина долетіла
на побажанні міцних крилах.
Та, раптом, бачє: що за диво:
над нею - дівчина вродлива,
немов хмаринкою, літає;
сріблясто -білий одяг має.
Така собі венеріанка.
Тож, знов дивується Тетянка.
Та тільки-но спитать хотіла,
венеріанка відповіла
миттєво, Танці на питання,
виконуючи побажання:
"Ми - не такі, як земні люди.
Колись, "земні" такими ж будуть:
легкі, пухкенькі, мов, хмаринки.
"Земні" ж, ті ближче до тваринки.
А як на Землю прилетиш,
людей земних оповістиш. 
Коли свідомість ті розвинуть,
тим, на фізичне тіло вплинуть,
воно тонкіше стане, згодом;
на краще змінить свою вроду -
нова людина на Землі.
Тож, не потрібні кораблі
людині будуть, щоб літати.
Та довго ще, на це, чекати!"
"Як тебе звуть?" - Пита Тетянка.
"Айянка - венереніанка." -
Відповідає знов дівчина. -
Хай, не земна, але ж, людина!
Тетянка, згодом, помічає:
Айянка рота відкриває,
та, якось дивно розмовляє -
в Тетянці голос той лунає.
"Чому ти, дівчинко, смутилась?
Ти телепатії навчилась.
Тому, думками розмовляємо.
Знов прилітай - тебе чекаємо!"
"Тож, до побачення, Айянко!"
"Швидкої! Хай щастить, Тетянко!"
Як тільки дівчинка збагнула,
Пташини голос, знов почула:
"Лети  до дому! Там чекають.
Назад - на Землю повертають.
Поквапся! Хвилька залишилась!"
"Але ж, я, трішечки втомилась!"
"Сідай - мені, скоріш, на спинку!
Та відпочинь на ній, дитинка!"
М'яка, тепленька Пташки спинка,
на котрій міцно спить дитинка....
Птах, знову, дивно буркотів.
Малятка, й вам чудових снів!
*******   / 05.08.2013 р. /

       Нінель Свіріна


Рейтинг: 0 758 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Популярные стихи за месяц
126
100
91
91
НАРЦИСС... 30 мая 2017 (Анна Гирик)
83
80
68
67
66
66
66
66
65
59
59
58
55
55
52
52
50
49
48
46
46
46
46
45
45
37