ГлавнаяПоэзияЛирикаМистика и эзотерика → Козенятки./ казка /

 

Козенятки./ казка /

30 ноября 2012 - Ариаднынити

               

********************************
Жили  собi  були  собi, козенятки:
Стрибали, та  бiгали  бiля  хатки…
Ось, якось  вовцюган  до  них  завiтав.
Свою  злую  мордочку  приховав…

Тай  каже  таким  жалiсним  голосочком:
«Ледь-ледь не  вхопила  мене  у  лiсочку
Хитрющая,  рудая  лисичка – сестричка!
Бiг  я, ховався  вiд  рудої! Дайте  водички»!

Не  дуже  злякалися  маленьк  козенятки.
Сховалися  хутко  за  дверима  своеї  хатки,
Тай  кажуть: «Нам  матiнка  наказала,
Незнаьомих ,  до  хати,  вона  не  пускала;
 
То  й  ми, щоб  нiкому, дверцят не  вiдчиняли;
А  за  припiчком  сховалися  й  матусю чекали.
Йди  геть  звiдселя, не  вiдомий  нам  звiр!
Покинь  хутчiше  нашу хатинку, наш двiр!

Бо  зараз  матiнка  наша  прийде  з базару,
Вона  й  покаже  тобi  блищу  дорогу до яру,
Де отiї  раки скаженi живуть та зимують;
Вони, коли  голоднi, то  дуже-дуже  лютують"!

"Та  я  отих  ракiв  знаю, того  й  не  боюся!
Вiдченiть  дверцята - я  в  щiлину вас роздивлюся:
шось  менi  здається, в  хатi  не  всi  козенятка!
Любi  мої  дiточки, ви  що: не  впiзнали  татка"?!

"Ти на  татка  не схожий! Знаємо:  що  ти хотiв!
Мамця  нам  розповiдала, як  татка  вовк  з' їв!
Йди  геть  звiдси  подалi, хитрюга, зрозумiв?!
Ми  подзвонили  до  мамцi - вона  поспiшає;
Зараз  вже  прийде  та  й  полiю  визиває ...".

Покрутивсь  вовк: туди-сюди; що  ж  робити?!
Баче, що  й  жодного, з  козеняток, не  вхопити.
Пiджав,  старий  брехун,  свiй  куций  сiрий  хвiст,
Став  на  заднїї  лапи,  у  весь  свiй  вовчий  зрїст

Перед  вїконечком, щоби  гарнесенько  роздивитись -
Може  пощастить  йому  козеняточком  розжитись.
"Пiдiйди, малесеньке- гарнесеньке, ближче до вiконечка!
Бо  старенький  я  вже, мабуть, не дочув  тебе, сонечко"!

Лагiдно  так   зазива  злюка - вовк, аж  тремтить!
Носа  свого  засунув  у  щелину вiконця, та й  гомонить.
Козеняточки, були, хоч  й  дуже  малесенькi, але кмiтливi!
Одне козенятко  й  каже: "А, хто ж то сидить на тiй  сливi?"

Вовчисько  тiльки но глянув: куди ж  бо  дивиться  козенятко?!
Як  у  щiлину, ланцюжок - хоп, й  накинуло  на  шию, малятко.
Та  й  одразу  ж  кватирку  закрили  братики, не  злякались!
Тут  мамка - козочка, з  полiцiєю, приспiли, тому  здивувались:

Як  жеж  це  вiвчара  такий  злий  та  хитрющий  попався?!
А  маленький  козенятко  його  впiймав  й  не  злякався?!
Ото  ж  бо,  не  завжди  злий  та  сильнiший  слабшого  долае,
Особливо, коли  фiзично  сильнiший, розум  слабкий  має...
*******   / 29.11.2012 p. /
             / Памяти  Сестрички /

© Copyright: Ариаднынити, 2012

Регистрационный номер №0097735

от 30 ноября 2012

[Скрыть] Регистрационный номер 0097735 выдан для произведения:

               

********************************
Жили  собi  були  собi, козенятки:
Стрибали, та  бiгали  бiля  хатки…
Ось, якось  вовцюган  до  них  завiтав.
Свою  злую  мордочку  приховав…

Тай  каже  таким  жалiсним  голосочком:
«Ледь-ледь не  вхопила  мене  у  лiсочку
Хитрющая,  рудая  лисичка – сестричка!
Бiг  я, ховався  вiд  рудої! Дайте  водички»!

Не  дуже  злякалися  маленьк  козенятки.
Сховалися  хутко  за  дверима  своеї  хатки,
Тай  кажуть: «Нам  матiнка  наказала,
Незнаьомих ,  до  хати,  вона  не  пускала;
 
То  й  ми, щоб  нiкому, дверцят не  вiдчиняли;
А  за  припiчком  сховалися  й  матусю чекали.
Йди  геть  звiдселя, не  вiдомий  нам  звiр!
Покинь  хутчiше  нашу хатинку, наш двiр!

Бо  зараз  матiнка  наша  прийде  з базару,
Вона  й  покаже  тобi  блищу  дорогу до яру,
Де отiї  раки скаженi живуть та зимують;
Вони, коли  голоднi, то  дуже-дуже  лютують"!

"Та  я  отих  ракiв  знаю, того  й  не  боюся!
Вiдченiть  дверцята - я  в  щiлину вас роздивлюся:
шось  менi  здається, в  хатi  не  всi  козенятка!
Любi  мої  дiточки, ви  що: не  впiзнали  татка"?!

"Ти на  татка  не схожий! Знаємо:  що  ти хотiв!
Мамця  нам  розповiдала, як  татка  вовк  з' їв!
Йди  геть  звiдси  подалi, хитрюга, зрозумiв?!
Ми  подзвонили  до  мамцi - вона  поспiшає;
Зараз  вже  прийде  та  й  полiю  визиває ...".

Покрутивсь  вовк: туди-сюди; що  ж  робити?!
Баче, що  й  жодного, з  козеняток, не  вхопити.
Пiджав,  старий  брехун,  свiй  куций  сiрий  хвiст,
Став  на  заднїї  лапи,  у  весь  свiй  вовчий  зрїст

Перед  вїконечком, щоби  гарнесенько  роздивитись -
Може  пощастить  йому  козеняточком  розжитись.
"Пiдiйди, малесеньке- гарнесеньке, ближче до вiконечка!
Бо  старенький  я  вже, мабуть, не дочув  тебе, сонечко"!

Лагiдно  так   зазива  злюка - вовк, аж  тремтить!
Носа  свого  засунув  у  щелину вiконця, та й  гомонить.
Козеняточки, були, хоч  й  дуже  малесенькi, але кмiтливi!
Одне козенятко  й  каже: "А, хто ж то сидить на тiй  сливi?"

Вовчисько  тiльки но глянув: куди ж  бо  дивиться  козенятко?!
Як  у  щiлину, ланцюжок - хоп, й  накинуло  на  шию, малятко.
Та  й  одразу  ж  кватирку  закрили  братики, не  злякались!
Тут  мамка - козочка, з  полiцiєю, приспiли, тому  здивувались:

Як  жеж  це  вiвчара  такий  злий  та  хитрющий  попався?!
А  маленький  козенятко  його  впiймав  й  не  злякався?!
Ото  ж  бо,  не  завжди  злий  та  сильнiший  слабшого  долае,
Особливо, коли  фiзично  сильнiший, розум  слабкий  має...
*******   / 29.11.2012 p. /
             / Памяти  Сестрички /
Рейтинг: 0 205 просмотров
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!