ГлавнаяПоэзияПародии и юморПародии → Ще довго намагатимешся... (укр.)

 

Ще довго намагатимешся... (укр.)

7 февраля 2014 - Анна Лисицина
Автор: Маргарита Шеверногая
Колись я проклинатиму цей день…

Колись я проклинатиму цей день…
Зустрів мене на мокрому вокзалі,
Уник майстерно слізних одкровень,
Тамуючи цілунками печалі.

...

Вечеря в номер… Стиглих полуниць
Солодкий сік на незасмаглій шкірі…
І, лежачи на ліжку горілиць,
Вживати намагалися «Дайкірі»…

Ніч промайнула подихом одним –
І знов перон. Лишилось півгодини…
Мені на південь, на півострів Крим,
Тобі – в село, до вірної дружини.

Ти не зі мною вже, думками там,
Вигадуєш брехню правдоподібну,
Важливіший тепер синенький штамп
За почуття… Так боляче й огидно!

...

І знову дощ… Хай змиє всі сліди
Злочинних вчинків! Ні, йому несила…
Картатимусь віднині й назавжди:
Заради чого забруднила крила?..
__________________________________________

Пародія

Ми, лежачи на ліжку горілиць,
Вживати намагалися «Дайкірі»…
(с)
Однак у вічність втіх та полуниць
недовго жити видалося вірі...

Ти - в душ, а я у паспорт швидко зирк:
дружина в тебе і малії діти...
Такий тобі я влаштувала цирк -
ще довго намагався ти сидіти...

Колись я проклинатиму цей день (с) -
за те, що відбулося, світить "сісти",
однак ти за обман своїх пісень
ще довго намагатимешся їсти...

Під натиском розвіювання чар
у серці з цього дня з коханням скрута,
та й ти ще довго (так, міцний удар!)
з жінками намагатимешся бути...

Ось дощ пішов... Хай змиє всі сліди
Злочинних вчинків! Ні, йому несила
(с)
допомогти... Й під струменем води
узяти намагатимешся мило...

© Copyright: Анна Лисицина, 2014

Регистрационный номер №0186473

от 7 февраля 2014

[Скрыть] Регистрационный номер 0186473 выдан для произведения: Автор: Маргарита Шеверногая
Колись я проклинатиму цей день…

Колись я проклинатиму цей день…
Зустрів мене на мокрому вокзалі,
Уник майстерно слізних одкровень,
Тамуючи цілунками печалі.

...

Вечеря в номер… Стиглих полуниць
Солодкий сік на незасмаглій шкірі…
І, лежачи на ліжку горілиць,
Вживати намагалися «Дайкірі»…

Ніч промайнула подихом одним –
І знов перон. Лишилось півгодини…
Мені на південь, на півострів Крим,
Тобі – в село, до вірної дружини.

Ти не зі мною вже, думками там,
Вигадуєш брехню правдоподібну,
Важливіший тепер синенький штамп
За почуття… Так боляче й огидно!

...

І знову дощ… Хай змиє всі сліди
Злочинних вчинків! Ні, йому несила…
Картатимусь віднині й назавжди:
Заради чого забруднила крила?..
__________________________________________

Пародія

Ми, лежачи на ліжку горілиць,
Вживати намагалися «Дайкірі»…
(с)
Однак у вічність втіх та полуниць
недовго жити видалося вірі...

Ти - в душ, а я у паспорт швидко зирк:
дружина в тебе і малії діти...
Такий тобі я влаштувала цирк -
ще довго намагався ти сидіти...

Колись я проклинатиму цей день (с) -
за те, що відбулося, світить "сісти",
однак ти за обман своїх пісень
ще довго намагатимешся їсти...

Під натиском розвіювання чар
у серці з цього дня з коханням скрута,
та й ти ще довго (так, міцний удар!)
з жінками намагатимешся бути...

Ось дощ пішов... Хай змиє всі сліди
Злочинних вчинків! Ні, йому несила
(с)
допомогти... Й під струменем води
узяти намагатимешся мило...
Рейтинг: 0 131 просмотр
Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!