ГлавнаяПоэзияКрупные формыЦиклы стихов → Травмы душевные, травмы телесные... (психология, рос. + укр.)

 

Травмы душевные, травмы телесные... (психология, рос. + укр.)

17 января 2014 - Анна Лисицина
(Цикл психологических стихов о травмах по Л.Бурбо. Из раннего правленого)


Беглец (Втікач)

Он внешностью - бесплотный призрак, все мысли заменил мечтами...
В глазах - пустот стеклянный признак, а в теле - страх: "меня не станет!"...
Когда-то травму получили сын - от отца, а дочь - от мамы:
услышав комплименты чьи-то, в стыдливой коме застывают...
Стремится быть он невидимкой и не познать всю жизни радость,
за дымкой напускной гордыни скрывает панику и слабость...
Ему мерещится нежданность в любых местах людьми любыми -
свою желанную желанность он обретает в сонной схиме...
Не ест плоды любви к мирскому, не мыслит с чувствами ни дня он,
личиной "вечного чужого" лицо насильно заменяя...

***
Він має привида безплотність, всотавши в себе "небажання"...
В очах - спустошеність, самотність, а в тілі - жах неіснування...
Тяжкі отримали удари від батька - син, дочка - від мами:
тепер над ними - страху чари, і найтемнішими ночами
воліли б жити - в самотинні, ніяких насолод не знати,
продукувати мрії плинні, себе картати і картати
за непотрібність та незграбність, навік безпам'ятство прививши...
Собі надумавши нахабність у пошуку любові інших,
він - осередок руйнівного потоку злісності і горя,
і маску "вічного чужого" не зняти почуттям ніколи...
_____________________________________________________________________________


Зависимый (Залежний)

В глазах - тоска, а в теле - дряблость, внедрён пассивности свинец,
и вечно ощущает зябкость - как новорожденный птенец,
когда внимание забрали и одиночество грозит
с букетом скорби и печали немедля нанести визит...
Преподнесли букет лишений мать - сыну, дочери - отец:
из всех возможных разрешений предпочитать плохой конец,
к советам припадать усердно, самостоятельность забыть,
от жизни дней немилосердных слезами всех богов топить,
всего и всех всегда бояться, убежище себе искать
и никогда не оставаться, и не позволить оставлять...

***
Без усілякої наснаги печальні очі, тіло "спить"...
Колись без зайвої уваги його ніхто не залишив -
тепер в самотності майбутнє лякає, як раптова смерть,
дитя - що ніжне, що безпутнє... І божевільна круговерть,
а не робота і дозвілля, якщо нема для них порад
зі сторони (від мами - сину, від батька - доньці)... Все - біда!
Із всіх можливих варіантів - сумний завжди напоготів,
якщо нема добра гарантів - у сльозах топить всіх богів...
Визнанням інших опікатись - нічого б мати не бажав,
його старання - не лишати і щоб ніхто не залишав...
_____________________________________________________________________________


Униженный (Принижений)

В глазах безвинность сохраняя, он в унижении прожил
и, чувство это признавая, "балластом" лишним весь заплыл...
Боялся маму опозорить в элементарнейших вещах,
в чужих насмешливых улыбках он видел наибольший страх...
Хоть камень завязать на шею, другим стремится он помочь -
ничто так сердце не согреет! И вспыхнет радостью немой...
Его сладчайшие надежды - спастись, кому-то став рабом,
свободы белые одежды невыносимы для него...
Пускай и время, и пространство его сжимают - в этом суть
его немого протестантства, в кольцо упрятавшего грудь...

***
Від матері із перших кроків пізнав приниження сповна -
із перших помилкових кроків його, лише його вина!...
Не знав, навіщо гвалт зчинили - які "нещастя" і "гріхи"? -
хоча питав він про причини людей коханих, та глухих:
чому насмішливі обличчя з дрібнички роздувають сміх,
чому йому лиш сором зичать? і праведності де поріг?...
Тепер дозволити свободу для нього - найсильніше зло,
хоч з камнем кинути у воду - всім прислужитись! І рабом
постійно бути, час і простір хай затискають, щоб жилось
і щоб протест його невзмозі був розпізнати геть ніхто...
_____________________________________________________________________________


Ригидный (Ригідний)

Светлый взгляд его струится, чувств возможности сокрыв,
тело жестким быть стремится, в ковке мышечной застыв...
Дочь - от мамы, сын - от папы, недополучив похвал,
в долгих поисках страдали, выплавляя "Идеал"...
Их беда - "несправедливость" восприятия себя...
И сердечную обильность дарят скрыто, не любя,
под наркозом из внушений, внешне - вовсе холодны,
ведь страдают от сравнений неприглядной стороны
личности своей с другими - и "цена" стремится вниз...
Радость от борьбы со "злыми" - вот и всё, что скрасит дни...

***
Ясність погляду ховає почуттів німу тюрму,
тіло горду жорсткість має в позі "струнко!" під сурму...
Батько - сину, мама - доньці приміняли лиш батіг
в вихованні, і без сонця мерзне зараз він в житті -
"правильності" слід шукає, "справедливості" й "добра",
що в його душі, не знає, незалатана діра...
Сам себе вважає щирим, повним світла і тепла,
чуйним, товариським, милим, та для інших це - дарма...
В людях не знайде погане, у собі ж - хоч корінь зла,
чим плодить собі догани й небажання пізнання...
_____________________________________________________________________________


Контролирующий (Контролюючий)

Предательств горечь, познанная в детстве,
(вина - стабильно, матери с отцом)
дала пучок психических последствий,
желанным сделав чёткость и контроль -
теперь не-дети всем не доверяют,
чтоб тень обиды не накрыла вновь...
Теперь нещадно леность изгоняет,
чтоб быстро тело умножало мощь...
Теперь стремится быть он "экстрасенсом",
спасая стадо глупых, "тёмных" душ,
он занят всюду и со всеми цензом,
а сам же в мыслях - лучший друг и муж
(жена, подруга), шеф и воспитатель,
герой, идущий на войну со злом,
чужих ошибок истинный взыскатель,
манипулятор, праведный нутром...
Хоть и умело словом соблазняет,
боится сам он соблазнённым быть -
он для того за всеми наблюдает,
чтоб боль отказа вновь не ощутить...

***
Покинув змалку щирість і довіру
(дочка - до батька, а до мами - син),
немов в Орфея відібрали ліру
і всю чутливість до добра-краси -
тепер контролю музика полонить...
Кого труїла зрада повсякчас -
той власне тіло силою наповнить,
тепер хай інші стогнуть та кричать...
"Провидця" статус став йому важливим,
і світ від злості і постійних чвар,
вважає він, врятується сумлінням -
його сумлінням (вистражданний дар)...
Найкращий радник і наставник в світі,
маніпулятор праведний, хоч плач -
а у самого серце вщент розбите
минулим болем майже без остач...
А сам боїться, як крадій собаки,
почути віри голос у душі,
бо пам'ятає, як надривно плакав -
ні з ким не ділить звичний нагляд свій...

© Copyright: Анна Лисицина, 2014

Регистрационный номер №0181926

от 17 января 2014

[Скрыть] Регистрационный номер 0181926 выдан для произведения: (Цикл психологических стихов о травмах по Л.Бурбо. Из раннего правленого)


Беглец (Втікач)

Он внешностью - бесплотный призрак, все мысли заменил мечтами...
В глазах - пустот стеклянный признак, а в теле - страх: "меня не станет!"...
Когда-то травму получили сын - от отца, а дочь - от мамы:
услышав комплименты чьи-то, в стыдливой коме застывают...
Стремится быть он невидимкой и не познать всю жизни радость,
за дымкой напускной гордыни скрывает панику и слабость...
Ему мерещится нежданность в любых местах людьми любыми -
свою желанную желанность он обретает в сонной схиме...
Не ест плоды любви к мирскому, не мыслит с чувствами ни дня он,
личиной "вечного чужого" лицо насильно заменяя...

***
Він має привида безплотність, всотавши в себе "небажання"...
В очах - спустошеність, самотність, а в тілі - жах неіснування...
Тяжкі отримали удари від батька - син, дочка - від мами:
тепер над ними - страху чари, і найтемнішими ночами
воліли б жити - в самотинні, ніяких насолод не знати,
продукувати мрії плинні, себе картати і картати
за непотрібність та незграбність, навік безпам'ятство прививши...
Собі надумавши нахабність у пошуку любові інших,
він - осередок руйнівного потоку злісності і горя,
і маску "вічного чужого" не зняти почуттям ніколи...
_____________________________________________________________________________


Зависимый (Залежний)

В глазах - тоска, а в теле - дряблость, внедрён пассивности свинец,
и вечно ощущает зябкость - как новорожденный птенец,
когда внимание забрали и одиночество грозит
с букетом скорби и печали немедля нанести визит...
Преподнесли букет лишений мать - сыну, дочери - отец:
из всех возможных разрешений предпочитать плохой конец,
к советам припадать усердно, самостоятельность забыть,
от жизни дней немилосердных слезами всех богов топить,
всего и всех всегда бояться, убежище себе искать
и никогда не оставаться, и не позволить оставлять...

***
Без усілякої наснаги печальні очі, тіло "спить"...
Колись без зайвої уваги його ніхто не залишив -
тепер в самотності майбутнє лякає, як раптова смерть,
дитя - що ніжне, що безпутнє... І божевільна круговерть,
а не робота і дозвілля, якщо нема для них порад
зі сторони (від мами - сину, від батька - доньці)... Все - біда!
Із всіх можливих варіантів - сумний завжди напоготів,
якщо нема добра гарантів - у сльозах топить всіх богів...
Визнанням інших опікатись - нічого б мати не бажав,
його старання - не лишати і щоб ніхто не залишав...
_____________________________________________________________________________


Униженный (Принижений)

В глазах безвинность сохраняя, он в унижении прожил
и, чувство это признавая, "балластом" лишним весь заплыл...
Боялся маму опозорить в элементарнейших вещах,
в чужих насмешливых улыбках он видел наибольший страх...
Хоть камень завязать на шею, другим стремится он помочь -
ничто так сердце не согреет! И вспыхнет радостью немой...
Его сладчайшие надежды - спастись, кому-то став рабом,
свободы белые одежды невыносимы для него...
Пускай и время, и пространство его сжимают - в этом суть
его немого протестантства, в кольцо упрятавшего грудь...

***
Від матері із перших кроків пізнав приниження сповна -
із перших помилкових кроків його, лише його вина!...
Не знав, навіщо гвалт зчинили - які "нещастя" і "гріхи"? -
хоча питав він про причини людей коханих, та глухих:
чому насмішливі обличчя з дрібнички роздувають сміх,
чому йому лиш сором зичать? і праведності де поріг?...
Тепер дозволити свободу для нього - найсильніше зло,
хоч з камнем кинути у воду - всім прислужитись! І рабом
постійно бути, час і простір хай затискають, щоб жилось
і щоб протест його невзмозі був розпізнати геть ніхто...
_____________________________________________________________________________


Ригидный (Ригідний)

Светлый взгляд его струится, чувств возможности сокрыв,
тело жестким быть стремится, в ковке мышечной застыв...
Дочь - от мамы, сын - от папы, недополучив похвал,
в долгих поисках страдали, выплавляя "Идеал"...
Их беда - "несправедливость" восприятия себя...
И сердечную обильность дарят скрыто, не любя,
под наркозом из внушений, внешне - вовсе холодны,
ведь страдают от сравнений неприглядной стороны
личности своей с другими - и "цена" стремится вниз...
Радость от борьбы со "злыми" - вот и всё, что скрасит дни...

***
Ясність погляду ховає почуттів німу тюрму,
тіло горду жорсткість має в позі "струнко!" під сурму...
Батько - сину, мама - доньці приміняли лиш батіг
в вихованні, і без сонця мерзне зараз він в житті -
"правильності" слід шукає, "справедливості" й "добра",
що в його душі, не знає, незалатана діра...
Сам себе вважає щирим, повним світла і тепла,
чуйним, товариським, милим, та для інших це - дарма...
В людях не знайде погане, у собі ж - хоч корінь зла,
чим плодить собі догани й небажання пізнання...
_____________________________________________________________________________


Контролирующий (Контролюючий)

Предательств горечь, познанная в детстве,
(вина - стабильно, матери с отцом)
дала пучок психических последствий,
желанным сделав чёткость и контроль -
теперь не-дети всем не доверяют,
чтоб тень обиды не накрыла вновь...
Теперь нещадно леность изгоняет,
чтоб быстро тело умножало мощь...
Теперь стремится быть он "экстрасенсом",
спасая стадо глупых, "тёмных" душ,
он занят всюду и со всеми цензом,
а сам же в мыслях - лучший друг и муж
(жена, подруга), шеф и воспитатель,
герой, идущий на войну со злом,
чужих ошибок истинный взыскатель,
манипулятор, праведный нутром...
Хоть и умело словом соблазняет,
боится сам он соблазнённым быть -
он для того за всеми наблюдает,
чтоб боль отказа вновь не ощутить...

***
Покинув змалку щирість і довіру
(дочка - до батька, а до мами - син),
немов в Орфея відібрали ліру
і всю чутливість до добра-краси -
тепер контролю музика полонить...
Кого труїла зрада повсякчас -
той власне тіло силою наповнить,
тепер хай інші стогнуть та кричать...
"Провидця" статус став йому важливим,
і світ від злості і постійних чвар,
вважає він, врятується сумлінням -
його сумлінням (вистражданний дар)...
Найкращий радник і наставник в світі,
маніпулятор праведний, хоч плач -
а у самого серце вщент розбите
минулим болем майже без остач...
А сам боїться, як крадій собаки,
почути віри голос у душі,
бо пам'ятає, як надривно плакав -
ні з ким не ділить звичний нагляд свій...
Рейтинг: +1 329 просмотров
Комментарии (1)